Червоногород

ternopillya


Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля


Нагоряни
andy_travelua
Нагоряни - маленьке село в Заліщицькому районі Тернопілля, розташоване над урвищем Джуринського каньойну. В селі розташована пам'ятка архітектури національного значення - Миколаївська церква XVII століття. Але цінителі прекрасного заїжджають до Нагорян зовсім не для того, щоб подивитися на церква. Мета інша: з Нагорян відкривається найкраща панорама містичного міста Червоногруд і Джуринського каньйону.


Читати і дивитися даліCollapse )

Заліщики
andy_travelua
Красень Дністер в’ється змійкою між Буковиною і Тернопіллям, створюючи між ними природній кордон. В одному місці він вигинається майже на 360 градусів, утворюючи трикілометровий меандр, посеред якого лежать Заліщики – колишній польський курорт № 1, а сьогодні – просто райцентр Тернопільської області.
Назва, скоріш за все, походить від проживання перших поселенців, які жили «за лісом». А можливо ї від «ліщини»: у Х – ХІ столітті по Дністру проходив важливий шлях між Галичем та Молдавією. А купці, начебто, відпочивали під заростями ліщини.

Перші згадки про поселення відносяться до 1444 та 1469 років. Хоча за історичними дослідженнями, проведеними О.Туром, Заліщики вперше згадуються у 1340 році, як власність польського короля. Документ 1469 року свідчить, що поселення з’явилося, як виселок, на землях сусіднього села Добровляни, і мало назву Залісся, яка у XVI столітті трансформувалася у «Залісче». «Залищиками» поселення почало йменуватися після 1578 року.

Читати і дивитися даліCollapse )

Червоногруд
andy_travelua
Містичне місто, яке не сплутаєш з жодним іншим… Місце, в яке закохуєшся з першого погляду назавжди… Місце, в яке тягне постійно, незалежно від пори року і настрою… Це – Червоногород (або Червоногруд в польській транскрипції) мертве, але вічне місто, засноване невідомо коли і невідомо ким. Місто з невідомим до кінця минулим і ще більш розмитим майбутнім.

Українські історики пов’язують урочище Червоне з давньоруським літописним містом Червен. Пов’язують гіпотетично, бо ніяких документальних підтверджень цьому немає. Земля незвичайного червоного кольору – єдина зачіпка для цієї версії. Польська версія походження назви не дуже відрізняється: «Червоний город» походить від багряного кольору землі, на якій розташоване місце.

Читати і дивитися даліCollapse )

Окопи св. Трійці
andy_travelua
У 1672 році пав Кам’янець – східний форпост Речі Посполитої. За ганебним для поляків Бучацьким миррм Поділля перейшло під владу Оттоманської Порти. Думка відвоювати Кам’янець у турків не покидала поляків з самого початку окупації. Вже наступного року з’являється ідея побудувати в найвіддаленішому південно-східному кутку Речі Посполитої фортецю. Ціль була зрозумілою: як мінімум, не давати туркам відчувати себе господарями у Кам’янці, а як максимум – повернути собі столицю Поділля. Спочатку на роль форпосту у боротьбі за Кам’янець претендував сусідній Жванець. Але він мав свої мінуси: замок знаходився не на березі Дністра, що ускладнювало б контроль над головною артерією краю. До того ж, Жванецька фортеця на той час вже була достатньо поруйнованою.

З ідеєю щодо побудови фортеці на скелястому півострові у міжріччі Дністра і Збруча виступив коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський. Місце обрали майже ідеальне – звідси проглядається і Хотинська, і Жванецька фортеці, а поруч на Дністрі існував брід.

Читати і дивитися даліCollapse )


Велика прогулянка Чортковом
andy_travelua
Назва міста іноді насторожує тих, хто вперше її чує. Не менше лякає вона і мешканців Чорткова, які навіть намагалися підняти питання про перейменування його на більш богоугодну назву – Богородичне. А дарма, нічого «диявольського» у назві цього подільського містечка немає: вважається, що вона походить від одного з перших власників Єжи Чартковського, який у 1522 році збудував тут перший дерев’яний замок. Хоча, і це лише здогадки: ще у 1427 році поселення згадується як Чартковіце, що було власністю Прадонтича і належало до Теребовлянського повіту. То ж таємницю назви ще належить розгадати майбутнім поколінням.

А головне — «чортову» назву з лихвою компенсує величезна кількість храмів різних конфесій у місті. Тільки тих, що мають вік понад 100 років, в Чорткові — 8. А ще декілька зведених вже в часи незалежності. Та й цього чортківцям виявляється замало: церкви в місті продовжують будувати.

Читати і дивитися даліCollapse )

Інші статті про Чортків:
Чортків: замок Гольських
Чортків: костел св. Станіслава
Чортків: дві ратуші і площа Ринок
Чортків: дві дерев'яні церкви
Чортків: дві синагоги
Чортків: австрійські вілли

Чортків: вілли початку ХХ ст.
andy_travelua
Перше десятиліття ХХ століття - золотий вік Австро-Угорської імперії. В усіх куточках монархії панує модерн і еклектика. Чортків - не виключення. Навколо історичного центру формуються цілі квартали одно-двох віллової забудови. До сьогоднішнього дня в Чорткові збереглося декілька десятків австро-угорських панських вілл початку ХХ століття, кожна з яких не схожа на іншу. Переважна їх більшість сконцентрувалася на вулицях Івана Франка, Росляка, Коцюбинського, Лесі Українки та інших довколишніх вулицях.


Дивитися даліCollapse )

Інші статті про Чортків:
Чортків: замок Гольських
Чортків: костел св. Станіслава
Чортків: дві ратуші і площа Ринок
Чортків: дві дерев'яні церкви
Чортків: дві синагоги

Чортків: дві синагоги
andy_travelua
Розібравшись з найцікавішими християнськими святинями Чорткова - костелом св. Станіслава та двома дерев'яними церквами, перейдемо до святинь юдейських. Вважається, що перша синагога в Чорткові побудована у 1682-1686 роках за часів польського короля Яна Собєського, який прихильно ставався до євреїв.
DSC01261.jpg
Нова" синагога в Чорткові

Читати і дивитися даліCollapse )

Інші статті про Чортків:
Чортків: замок Гольських
Чортків: костел св. Станіслава
Чортків: дві ратуші і площа Ринок
Чортків: дві дерев'яні церкви

Чортків: 2 дерев'яні церкви
andy_travelua
Чортків - унікальне місто. Тут - два костели, дві ратуші, дві синагоги, дві дерев'яні церкви. При чому, церкві не прості. Обидві - еталони народного дерев'яного зодчества Поділля і Карпат.
IMG_7548.jpg
Перша церква, Вознесенська, зовсім недалеко, по дорозі до залізничного вокзалу. Дерев’яна Вознесенська церква трохи молодша за свою посестру з лівого берегу Серета – Успенську (з якою ми пізніше такою познайомимося) і являє собою один із найбільш довершених творінь подільської школи народної архітектури. Храм постав у тодішньому передмісті Чорткова, Долішній Вигнанці, у 1717 році (за іншими даними – у 1738), хоча церква, зруйнована турками і татарами, стояла тут ще з 1630 року.

Читати і дивитися даліCollapse )

Чортків: дві ратуші і площа Ринок
andy_travelua
У найгарнішому місті Тернопільщини мусить бути найгарніша ратуша. У випадку з Чортковим так і є. Ба більше - у Чорткові - дві ратуші. Перша з них, стара ратуша, є унікальною для України завдяки дерев'яній фахверковій вежі.
IMG_1013.jpg
Ідея створити на початку ХХ століття подібний шедевр не була випадковою. На той час бургомістром Чорткова був Людвік Носс, який до того навчався фармакології у Швейцарії та Данії. Напевно, перебуваючи в цих країнах, Людвіку Носсу так сподобався стиль західноєвропейських міських будиночків із шпилястими верхами та дерев’яними балками, що він вирішив саме в цьому стилі спорудити міську ратушу із чотирикутною годинниковою вежею в Чорткові.

Читати і дивитися даліCollapse )

Інші статті про Чортків:
Замок Гольських
Костел св. Станіслава

Чортків: костел св. Станіслава
andy_travelua
DSC01243.jpg
Домініканський костел в Чорткові - мій найулюбленіший римо-католицький храм на території Україні. Він, безумовно, є одним з найвеличніших костелів України, в який я закохався з першого погляду, побачивши його фото в старій книжці про замки і фортеці України. Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено у 1610 року для кляштора (монастиря) домініканців. Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення.

Читати і дивитися даліCollapse )

Інші розповіді про Чортків:
Замок Гольських


Чортків: замок Гольських
andy_travelua

Замок в Чорткові - не надто фотогенічний. Причина - він знаходиться не на горі, як більшість укріплень, а під горою. Відповідно, найкращий вид на замок - з пагорбів, під якими він стоїть. Таке дивне розташування під горою Вигнанка на лівому березі Серету зіграло із замком злу річ: його щоразу брали супротивники.


Читати і дивитися даліCollapse )

Дзвинячка
andy_travelua
Дзвинячка - село в Борщівському районі Тернопільщини неподалік від Мельниці-Подільської по дорозі на Окопи св. Трійці. Дорога, до речі, станом на літо 2015 року - одна з найжахливіших на Тернопіллі, незважаючи та те, що на ній розташована низка топових визначних пам'яток області. Дзвинічка відома з 2другої половини XVI ст. і стоїть на річці Дзвіна. В селі є нещодавно відновлена неоготична капличка родини Козебродських (Кеншицьких), закинутий костел та напівдерев'яна греко-католицька церква.


Читати і дивитися даліCollapse )

Озеряни
andy_travelua

Якщо їдете з Кам’янця до Чорткова через Борщів, Озеряни вам не проминути. А якщо вже занесло вас сюди, то в Озерянах обов’язково треба зробити зупинку. Вони того варті. Озеряни – найцікавіше село на цьому маршруті. Тут є майже повний набір туриста: невідома оборонна споруда, неоготичний костел, церква. Костел, до речі, один з найбільших і найшикарніших сільських римо-католицьких храмів. А ось замку провезло трохи менше. Але все по-порядку.

Читати і дивитися даліCollapse )

Лосяч (2015)
andy_travelua

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.

Читати і дивитися даліCollapse )


Токи
andy_travelua
Село Токи з замком Збаразьких-Вишневецьких розташований на річці Збруч - колишньому кордоні двох імперій. Сьогодні це - Підволочиський район Тернопільської області. Сам замок стоїть безпосередньо на колишньому кордоні - на вершині кам'яного пагорба на острові (нині півострів), з усіх боків оточений широким ставом, утвореним на старому руслі річки Збруч. Зараз вже важко встановити його територіальну належність: чи то село Токи Тернопільської області, чи то село Ожигівці Хмельницької області. Навіть в сучасних джерелах замок називають як Токівським, так і Ожигівським.


Читати і дивитися даліCollapse )

Підзамочок
andy_travelua

Перебуваючи у Бучачі, обов’язково відвідайте це чудове місце. Тим більше, що від центра міста до нього всього півгодини пішки. Ви побачити не лише мальовничі руїни замку Бучацького-Творовського, а й фантастичні краєвиди каньйону річки Стрипа.
Замок споруджений приблизно у 1600 році з того ж матеріалу, що й замок в Бучачі: з червоного пісковику.

Читати і дивитися даліCollapse )

Зборів
andy_travelua
Зборів звичайно не такий цікавий, як його сусіди – Бережани, Поморяни, Золочів. Але якщо вже занесло сюди волею випадку, то напишу про його нечисленні архітектурні пам’ятки.


Читати і дивитися даліCollapse )

Скала над Збручем
andy_travelua
SvRY7.jpg

Велика оновлена розповідь про СкалуCollapse )

Устечко
andy_travelua
Устечко - дуже мальовниче село на березі Дністра при впадінні в нього річки Джурин у Заліщицькому районі Тернопільщини. Поруч, в декількох кілометрах - найгарніший (як на мене) куточок України - Червоногруд. В самому селі - занедбаний, але величний костел, вражаюче високий міст через Дністер та залишки старого мосту, від якого залишилися опори. Саме розташування біля гирла (по-іншому устя) і дало назву поселенню. Вперше під назвою Устє воно згадується у 1414 році. У 1661 році згадане як містечко. Як і сусідній Червоногруд, Устечко по черзі належало Язловецьким, Понінським і Любомирським.
QuB21.jpg

Читати і дивитися даліCollapse )

Порохова
andy_travelua
Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.
XFUO4.jpg

Костел і панорамаCollapse )

?

Log in