Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote in ternopillya,
Андрій Бондаренко
andy_travelua
ternopillya

Теребовля: "Нове" місто

дивіться також:
Замок в Теребовлі
Оборонний кляштор кармелітів


Річка Гнізна ділить Теребовлю на дві частини: Старе та Нове місто. У 1415 отримала дозвіл на будівництво Нового міста на лівому березі річки. Саме тут сьогодні знаходяться більшість пам'яток Теребовлі, серед яких є оборонний кляштор кармелітів, ратуша, оборонна церква, парафіяльний костел та цікаві будинки товариств "Просвіта", "Сокіл" та ін. Прогулянку центру місто почнемо від мосту через Гнізну.


Напроти колишнього кляштора кармелітів знаходиться двоповерховий будинок ратуші. Споруду магістрату у Теребовлі збудовано ХІХ столітті. На її вежі було встановлено годинник. Крім резиденції бурмістра тут до 1890 року містилася чотирикласна школа для хлопчиків з польською мовою навчання, яка пізніше стала шестикласною. У Першу світову війну будинок магістрату було зруйновано, а потім відновлено з дещо зміненою вежею і без годинника.


На верхівці вежі встановили флюгер у вигляді герба Теребовлі, а на фасадній стіні - ядро, знайдене на фортеці. У холі магістрату на стінах висіли давні пам'ятки: два королівські дипломи з привілеями для міста від 1660 року, стара карта Теребовлі, ярмаркові привілеї, надані австрійським цісарем Йосифом ІІ.


Через дорогу від ратуші - пам'ятник Герою України Степанові Бандері (1999 рік, скульптор Р.Вільгушинський, арх. В.Харченко):


В самому центрі міста біля перехрестя головних вулиць Теребовлі - Шевченка і Князя Василька, стоїть одна з найстаріших споруд - оборонна Миколаївська церква. Перша згадка про неї відноситься до 1614 року. Наступного разу церква згадується у 1662 році, коли король Ян Казимир підтвердив священникові Гелофрегові Римбалі право на попівство при ній та право виробляти горілку, ситити мед, ловити рибу, рубати дрова в королівських лісах Теребовлянського староства. У 1752 році король Август підтверджує згаданий привілей.


Первісно церква була досить великою мурованою спорудою з трьома банями, дві з яких були криті білою бляхою, а третя над входом - гонтом. У 1734 році за отця Антона Римбали храм реконструювали. У серпні 1784 році львівський єпископ Петро Білянський освятив церкву. Завдяки турботам Римбали навколо храму і цвинтаря збудовано мур з подвійною брамою та дзвіницею із сімома дзвонами, з яких один важив три центнери. Біля церкви було споруджено дякарню, яка початково служила для дяківської школи. У 1890-х роках в них містилися Руська читальня. Поряд зведено шпиталь.


У 1896 році від старої церкви залишилися лише вівтарна частина. На її готичне походження вказує зірчасте ребристе склепіння. Було залишено і закритий бойовий ярус із бійницями, що донедавна ще нагадував про ті часи. На жаль, остання "реставрація" храму не залишила ніяких слідів її оборонного минулого.


Біля перехрестя збереглося декілька старих кам'яниць:


Від церкви трохи пройдемося вулицею Шевченка до залізничного переїзду. На правому боці улиці в двоповерховому приміщенні військкомату до Другої світової війни містилося Товариство св. Апостолів Петра і Павла, яке об'єднувало всіх греко-католицьких священників Теребовлянського повіту.


Відразу за залізницею - красивий будиночок, де до Другої світової війни знаходилася українська захоронка. У березні 1909 року парох Теребовлі о. І. Залуцький записав перед смертю поряд іншими дарами великий дім вартістю 30 тис. австрійських крон для українських дітей-сиріт. Таку ж суму для потреб захоронки він передав і готівкою. Урочисте відкриття захоронки відбулося навесні 1912 року.


Роботу захоронки перервав вступ радянських військ у 1939 році. Але влітку 1941 року повернулися сестри-василіанки, які до того опікувалися притулком, і захоронка знову запрацювала. У 1944 році з приходом совітів захоронка припинила своє існування, сестри покинули Теребовлю, дітей розібрали добрі люди.

Повернемося до перехрестя і пройдемося центральною вулицею Теребовлі, яка носить ім'я найвідомішої її історичної постаті - князя Василька. Незабаром з лівого боку вулиці побачимо триповерховий будинок у модерновом стилі, в якому у міжвоєнний період знаходилося товариство "Просвіта".




В приватному особняку, збудованому у 1929 році, зараз розміщується центральна районна бібліотека і офіс самої головної партії.


Напроти - колишній будинок спортивного товариства "Сокіл", збудований у 1905 році. Сьогодні в будинку розташована дитяча спортивна школа.


В симпатичній віллі з башточкою засідає районний суд.


Найвеличніша споруда центральної вулиці - комплекс костелу св. Апостолів Петра і Павла. Перший парафіяльний костел Пресвятої Діви Марії у Теребовлі відомий принаймні з 1396 року. У 1423 році королем Владиславом Ягайлом повторно засновано римо-католицьку парафію, права якої повністю підтвердив 1588 року король Стефан Баторій. Дерев'яний парафіяльний костел Пресвятої Трійці, який описується у 1784 році, як дуже бідний, згорів під час наполеонівських війн. Вірні збиралися на богослужіння в костелі кармелітів.


Лише в 1908 році споруджено новий храм під титулом свв. Казимира і Ядвіги, проте і його було знищено в Першу світову війну. У 1917 році о. Коженьовський встиг збудувати тимчасову каплицю перед своєю смертю. У вересні 1924 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камін під першу у Польщі святиню у стилі римських базилік.


Костел зведено у 1924 - 1929 роках за проектом арх. Адольфа Жижке-Богуша (один з реставраторів королівської резиденції Вавель в Кракові), як зменшену копію римської базиліки св. Павла за Мурами. Храм утворює прямокутник 40 х 20 м. Оточений дорійською колонадою, яка зв'язана зверху залізобетонним поясом. Костел освятили у квітні 1928 року костел під титулом свв. Петра і Павла.


Храм закрили у 1946 році, зруйнували 2 вежі і пристосували під зерносховище, а пізніше - під будинок культури. Після розвалу СРСР у 1992 році передали віруючим.В костелі можна побачити мистецьку хресну дорогу, яку віруючі багато десятиліть переховували. Біля вівтаря є дерев'яна скульптура св. Станіслава Щепанського, єпископа Краківського, який докоряв польському королю Болеславу Сміливому за його негідну поведінку під час походу на Русь. За це він прийняв мученицьку смерть від короля в костелі Св. Михаїла в Скалці. У 1253 році єпископа канонізували.


У сквері за костелом у липні 1997 року до 900-річного ювілею Теребовлі відкрито пам'ятник князю Васильку Ростиславовичу.


Закінчуємо екскурсію Новим містом біля залізничного вокзалу, збудованого наприкінці ХІХ століття.
Tags: Теребовля, Теребовлянський р-н, вокзали, вілли, костели, ратуші, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 12 comments