?

Log in

No account? Create an account
Червоногород

ternopillya


Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля


Previous Entry Share Next Entry
Лосяч-2011
andy_travelua wrote in ternopillya
Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.

Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри храму.



У ХІХ столітті римо-католики з Лосячу належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Скалі-над-Збручем Язловецького деканату. У 1885 році в селі нараховувалося близько 600 парафіян. У 1889 році власники села Голуховські збудували в Лосячі мурованим філіальний костел, якій було освячено під титулом Св. Антонія Падуанського. У 1903 році чисельність прихожан парафії зросла до 8 сотень, а перед Першою Світовою війною налічувала півтори тисячі віруючих.


В міжвоєнний період костел в Лосячі перевели до Борщівського деканату. Протягом 50 - 60-х років ХХ ст. місцевий костел залишався єдиним діючим римо-католицьким храмом на території тодішнього Скала-Подільського району. Наприкінці 60-х років храм залишився без священика, а на початку 70-х років його все ж таки закрили радянські окупанти. У приміщені святині вони розмістили склад запчастин для тракторів та вантажівок. Костел повернули віруючим на початку 1990 року і освятили 21 квітня того ж року під титулом Св. Антонія.


Неоготичний костел вражає, передусім, своєю стрункістю. Його тоненький шпиль підноситься високо до верху, а груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.


Біля храму – стара одноповерхова плебанія, дах якої вкритий червоною черепицею, що почорніла від часу.


Неподалік, за невеличким полем, видніється купол православної церкви Воздвиження Чесного Хреста (1903 р.)


Ще пару поглядів на Лосяч:





  • 1
Проїджав там. Дійсно, гарний костел.
І добре хоч склад запчастин. В селі Тарноруда Волочиського району в костелі був склад хімікатів. Зараз, вбитий гвіздок (сотка) роз"єдається хімікати за декілька днів в стіні.

В Череші на Буковині в дерев'яному костелі спортивний зал був :)

а в церкві Св. Георгія в Кам"янці, спочатку був планетарій, а потім кінозал. В кінці 80-х, мене сестра двоюріда туди на Зоряні Війни водила)

Сам костел чудовий, але якось та металочерепиця не дуже йому пасує. Може як припаде пилюкою, то буде краще виглядати :)

Ага, або коли поржавіє :)

  • 1