?

Log in

No account? Create an account
Червоногород

ternopillya


Невідома Тернопільщина. Замки Тернопілля


Previous Entry Share Next Entry
Гримайлів
andy_travelua wrote in ternopillya
Закінчую знайомити вас, любі друзі, з архітектурними та історичними перлинами славетної Гусятинщини. На черзі - старовинне містечко Гримайлів, колись надзвичайно багате на пам'ятки, більшу частину яких, на жаль, було втрачено зовсім нещодавно - протягом ХХ століття.

Гримайлів розташований на березі річки Гнила, а його назва, ймовірніше за все, походить від першого поселенця Гримайла. Містечко, відоме з XV століття, наприкінці XVI ст. належало роду Лудзіцьких гербу Гримала. У 1590 році (за іншими даними - у другі половині XVII ст.) вони звели перший оборонний замок, оточений ровами та валами, з чотирма квадратними баштами. Замок лежав на так званому "татарському" шляху, тому його багато разів штурмували козаки і татари. Близько 1630 року на Гримайлів напав загін магнатки Лагодовської з сусіднього села, під час якого містечко було спалено.



Наступний власник Гримайлова великий гетьман коронний Адам Миколай Сенявський у 1720 році виклопотав для поселення Магдебурзьке право. Чотирма роками раніше від укріпив замок, насипавши навколо нього вали. Тоді ж Гримайлів отримав герб: золотий лев на блакитному фоні, який тримає в руці родинний герб Сенявських "Леліву" (серп і півмісяць рогами дороги, над ним - шестикутна зірка).


Через борги чергової власниці Констанції Любомирської-Ржевуської Гримайлів з околицями у 1831 року був проданий з аукціону Антиму Нікоровичу - майбутньому коменданту академічного корпусу народної гвардії у Львові. На той момент замок вже був наполовину зруйнований, і Нікорович перебудував його на палац. Резиденція була зведена за проектом архітектора Якуба Гемпеля у стилі романтичної готики. Ії прикрашала висока годинникова вежа, а в інтер'єрі були стильні меблі, портрети власників, картини відомих художників. Була і бібліотека з 5000 томів та архів з автографами видатних осіб XVI - XIX століть.


В середині ХІХ ст. дочка Антима Нікоровича вийшла заміж на графа Леонарда Пінінського. Їхній син, Леон Пінінський, був намісником Галичини та ректором Львівського університету. Леонард Пінінський збудував у Гримайлові перший у Східній Галичині паровий млин, а навколо замку-палацу заклав ландшафтний парк у англійському стилі. Під час Першої світової війни палац було пограбовано і частково зруйновано, але у міжвоєнний період його відбудували. У 1944 році в нього влучила бомба, перетворивши резиденцію на руїну. Після війни залишки замку-палацу розібрали совєцькі солдати для будівництва дороги на Теребовлю.


Все що сьогодні залишилося від замку - це фрагменти склепінь замкової пивниці.


У 1752 році напроти замка Сенявські збудували костел тринітаріїв у стилі бароко. Храм висадили в повітря совіти зовсім нещодавно - у 70-ті роки ХХ століття.


Поруч з руїнами замку в хащах можна знайти пам'ятник найвидатнішій людині Гримайлова - Іванові Пулюю. Іван народився 2 лютого 1845 року в сім'ї бургомістра Гримайлова. Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор першого в Європі електротехнічного факультету, він відомий завдяки тому, що перший у світі опублікував опис трубки ("лампа Пулюя)", що випромінює Х-промені, які згодом були названі "рентгенівськими". Саме Пулюй, а не Рентген першим у світі зробив "рентгенівський" знімок скелета. Разом з Пантелеймоном Кулішом переклав Святе Письмо українською мовою, яке у 1903 році було вперше опубліковано у Відні.


Пам'ятник Іванові Пулюю в старому парку було споруджено у 1995 році на честь 150-ліття винахідника (скульптор - М. Обезюк). Видно, що на пам'ятнику економили: Пулюй стоїть без постаменту просто на землі. В останні роки памятник, як і парк, остаточно захаращився. Щоб його побачити влітку, треба пробратися скрізь метрові зарослі кропиви, та ще й довго очищати монумент від хащів.


Найстаріша збережена пам'ятка Гримайлова - мурована синагога, зведена у XVII ст., що стоїть на пагорбі над річкою Гнилою. Як і замок, вона входила до загальної системи оборони міста. Божниця вже давно втратила перекриття і прибудови, але все одно вражає своєю монументальністю.




У вікнах синагоги збереглися рештки решіток із зображенням шестикутної зірки Давида. Також фрагментарно зберігся фрагмент арон-кодеш - ніша для тори. З Гримайлова походить знаменитий рабин Давид Кахане, автор "Щоденника львівського гетто". Під час війни його врятував від нацистів митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.




У 1806 році в центра містечка споруджено кам'яну Покровську церкву у стилі пізнього бароко. У 1928 році інтер'єр храму розписав професор Ковжун.




З фронтону церкви дивляться п'ять скульптур святих, серед яких можна впізнати виконаних в народних формах Св. Петра з ключем і Св. Павла з мечем і книгою. Фронтон притвору прикрашений на кутах декоративними кам'яними вазами.


Вежа-дзвіниця, що стоїть в кутку церковної садиби, виконувала оборонні функції.


На перехресті в центрі Гримайлова у 1898 році на честь 100-річного ювілею Адама Міцкевича встановлено монумент на честь великого польського поета. Одночасно поруч було посаджено дерево - ровесник пам'ятного знаку.



  • 1
Дякую, і знову дуже цікаво і пізнавально.
Стосовно сабжу, ще можу збагатити декількома поштівками:















Дякую за картинки!
Дійсно, таке файне містечко було, і майже все втрачено...

ух ти! Яке класне було містечко

З пам"ятником Пулюю якось дивно вийшло. Питається, навіщо його було ставити, щоб вже за кілька років про нього забути.

Бо на нього виділили гроші, які благополучно розікрали. Але потім мала їхати комісія перевіряти їх, і за один день прийшлося хоч якомось чином пам'ятник поставити.

а зараз? невже так важко хоча би хащі прибрати?

хащі вже потім понаростали

та це зрозуміло, але незрозуміло чому їх не приберуть.

а кому воно потрібно?
в тих краях парку ніхто взагалі не лазить, там навіть стежок немає.

м-да, ото підібрали місце для пам"ятника...

мда, Пулюй в коноплях - то від душі...

Яка страна, такий й Пулюй...

  • 1