В часи будівництва ратуші в Бучачі на околицях міста з"явилось дві придорожні фігури, автором яких був визначний майстер Іоан Георг Пінзель. Про одну з них - скульптуру св.Яна Непомука - я вже згадував. Зараз же піде мова про іншу фігуру - скульптуру Богородиці. ( Collapse )
Костел в Бучачі розташовується під замковою горою зовсім неподалік від центральної площі з шикарною ратушею. Повністю роздивитись храм ззовні не просто, а ще важче сфотографувати, адже він щільно оточений старими деревами. Але це можна не вважати за прикрість, бо головна розкіш зовні доволі скромно оздобленого барокового костелу розміщена всередині. А оскільки над внутрішнім оздобленням працював сам Іоган Георг Пінзель, то можна не сумніватись, що інтер"єри будуть захоплювати дух. ( Collapse )
В часи будівництва ратуші в Бучачі на околицях міста з"явилось дві придорожні фігури, автором яких був визначний майстер Іоан Георгій Пінзель. Про одну з тих скульптур і піде мова ( Collapse )
Бучацьку ратушу цілком справедливо можна вважати, якщо не найкрасивішою ратушею в Україні, то принаймі однією з найгарніших. Недарма будівля належить до найдосконаліших зразків барокової архітектури. Але хіба могло бути по іншому, зважаючи на те, що її спорудженням займались такі неперевершені майстри як Бернард Меретин та Іоан Георгій Пінзель? ( Collapse )
Про замок в Бучачі я вже якось згадував - можна глянути тут. Сьогодні ж хочу показати ще одну архітектурну пам"ятку міста на Стрипі. Мова йде про монастирський комплекс отців Василіан. ( Collapse )
Ратуша в Бучачі з її чудесними скульптурами є видатним пам’ятником культури українського народу, блискучим взірцем його реалістичного і демократичного мистецтва.
Будівля костелу Успіння Матері Божої у Бучачі не відрізняється надзвичайною пишністю. Його розкіш, створена геніальним Пінзелем – всередині. Перший парафіяльний костел на місці сучасного постав ще у 1397 року стараннями Михаїла Бучацького. Протягом 1761 – 1763 років коштом графа Миколи Потоцького у підніжжя Замкової гори споруджено лаконічний Успенський костел. На жаль, історія не донесла нам ім’я архітектора храму.
Монастир отців Василіан на горі Федір з’явився протягом 1751 – 1753 років з ініціативи графа Миколи Потоцького, фундатора бучацької ратуші. Ще у 1712 році його батько, Стефан Потоцький з дозволу львівського архієпископа запросив з Литви у Бучач отців Василіан для заснування теологічної школи-інтернату і семінарії. А 12 травня 1751 року було закладено перший камінь для побудови монастиря. Автором проекту комплексу монастиря Св. Хреста чину Св. Василія Великого був архітектор І. Шильцер. Комплекс, що з’явився на місці колишнього домініканського костелу, складався з костелоподібної Здвиженської церкви, дзвіниці, корпусу келій та корпусу гімназії. Проект величезної церкви Воздвиження Чесного Хреста, що будувалася протягом 1750 – 1570 років, приписують архітекторові Готфріду Гофману – автору проекту перебудови Почаївського монастиря, яка здійснювалася за кошти того ж Миколи Потоцького.
Найдовершеніша в Україні ратуша знаходиться тут, у Бучачі, посеред майдану Волі. Замовив це диво тодішній власник міста, канівський староста Микола Потоцький, задумавши перевершити за своєю красою львівську ратушу. Сам Потоцький хоч і робив багато корисного для надання Бучачу європейського обличчя, проте відрізнявся занадтою вимогливістю до всього, яка часом супроводжувалася і певною жорстокістю. Перед будівничим ратуші, відомим львівським архітектором Бернардом Меретином, автором собору Святого Юра у Львові, він поставив ультиматум: поки ратуша не вийде гарнішою за львівську, архітекторові не буде дозволено одружитися. Завдання, яке ставив Микола Потоцький, було виконано: стараннями тандему Меретин-Пінзель у Бучачі постала найкрасивіша ратуша країни, яка є такою і до сьогоднішнього дня.
Бучач можна сміливо віднести до трійки найцікавіших для туриста – поцінувала старовини міста Тернопільщини наряду з Чортковом та Бережанами. Кількість різноманітних пам’яток на душу населення (близько 12 тис мешканців) тут дійсно зашкалює. І нехай місцевий замок сьогодні сама руїна, Бучач – це місто, в якому створили кращі свої шедеври скульптор Пінзель і архітектор Меретин, серед яких – найвишуканіша в Україні ратуша та декілька культових храмів. Місто Бучач лежить у звивистій долині річки Стрипи, що утворює природний кордон між історичним Поділлям та Галичиною. Його назва походить від слов’янського слова «буча», що означає швидку весняну воду. Деякі вчені припускають, що місто було засновано у 1260 році, але перша офіційна згадка про Бучач і його укріплення відноситься до 1379 року. У той час містом володів знатний рід феодалів литовського походження Бучацьких гербу «Абданк». Пізніше вони сполонізувалися, а галицький староста Михайло Бучацький навіть допомагав полякам відбирати Поділля у литовців. Про могутність Бучацьких свідчить той факт, що їм належали колишні литовські землі аж до чорноморського узбережжя.
